12/05/2020
На вихідних були в моїх батьків в селі і я поринула у спогади.
•
Мені так жаль, що 25-30 років тому у нас не було фотоапаратів- мильничок і всі спогади про літні канікули в селі лише в моїй пам’яті.
•
Тому я часто прокручую цінні мені спогади в своїй голові, щоб не забути...щоб пам’ятати... щоб дітям розповідати.
•
Поділюся з вами деякими моментами: (спогади мого дитинства ч1)
•
1. Мама з татом нас привозили в село як тільки закінчувався навчальний рік і переважно ми 3 місяці були в бабусі з дідусем. Я пам’ятаю як ми чекали суботи 11 чи 12 год. Тоді батьки приїжджали поїздом і ми з сестрою стояли біля брами і дивились на початок вулички чи йдуть вони чи ще ні.
•
Мама завжди була в одному одязі: блакитна блуза і коричнева костюмна спідниця. Тому як тільки на горизонті з’являвся хтось в блакитному, ми ще придивлялись до манери хотьби, до сумки і коли розуміли, що це вона з татом то стрімголов вибігали назустріч.
•
Як чітко я це пам’ятаю ... пишу і бачу цю стару браму( навіть пам’ятаю як вона скрипить) ... бачу вуличку... бачу ту гірку з якої йде спуск до церкви і бачу маму в блакитній блузі....
•
Як ми раділи... ми тиждень не бачились... телефонів не було, тому і голосу не чули батьків... мама заходила до хати, і ми як усі нормальні діти чекали, що вони з гостинців нам привезли.
•
Найбільше ми чекали морозиво. Магазин у селі був невеличкий, але холодильників в ньому не було як тепер, тому там продавалось лише те, що нешвидко псується з продуктів. Вода газована, хліб, печиво, цукерки карамельки чи ірис, чай і т.п.
•
Мама привозила пломбір в стаканчику. Але воно лежало в банці, вже практично розтоплене, бо спека. А батькам душною електричною їхати 1 год, потім йти полем 40-45 хв від станції до нашого села. Зрозуміло, що морозиво не витримувало стільки часу... але
•
Ми були раді тому розтопленому морозиву в півлітровій банці. Вірніше це була шкірка з морозива , яка плавала в калюжі з пломбіру. Я брала ложку і 5 хвилин моєї насолоди ніхто не міг порушити😋
•
Тому хоча б 1 раз в рік влітку я купую пломбір в стаканчику, ставлю його в чашку, підігріваю в мікрохвильовці... для чого?...а щоб поринути спогадами в моє дитинство
•
Чи пам’ятаєте ви теплі моменти з дитинства?