11/05/2026
Зараз скажу річ, яку мало хто хоче визнавати: у важкі часи жінки виживають не поодинці. Вони виживають через зв’язки. Через інших жінок поруч.
Колись я натрапила на дослідження про те, що у жінок у стресі включається не тільки реакція «бий, біжи або замри». У нас є ще одна реакція — об’єднуватись. Збиватись у зграю. Створювати коло підтримки. На третій-четвертий рік війни я дуже сильно відчула це на собі.
Чим далі — тим більше потрібна підтримка. Чоловіків стає менше. Це болісна реальність. Хтось на фронті. Хтось виїхав. Хтось настільки виснажений психологічно, що жінка починає тримати на собі все: дітей, роботу, гроші, побут, емоційний стан сім’ї і ще саму себе.
І я в якийсь момент зрозуміла: мені дуже не хочеться, щоб я і жінки навколо, в цій реальності просто стали “новим мужиком”, на якому все тримається.
Мені хочеться, щоб ми залишались жінками. Живими. Відчуваючими. Сильними — але не через виживання, а через контакт із собою.
Так і народилась моя спільнота «Внутрішня сила жінки».
Не як “жіночий клуб успішного успіху”, і не місце, куди тікають від життя.
Навпаки.
Я шуткую, що в нас “розвиток без відриву від виробництва”.
Ми приходимо в спільноту зі своїм реальним життям. З проблемами з дітьми і чоловіками. З втомою. З бізнесом. З кризами. З успіхами. З попандосами. З сумнівами в собі.
І вчимося не грати “ідеальних жінок”, а бути собою в різних станах.
Тому в нас є і офлайн, і онлайн формат.
Продовження в коментарях 👇🏻
