11/06/2025
Цією серією фото з та Кобзою я хочу розпочати проєкт, у якого ще нема назви. Проте є велике бажання розповісти про співжиття людей та тварин в одній хатці. Це історії турботи, рятунку, викликів (ненавиджу це слово), переоцінку принципів, швидкості життя, пристосування до воєнного побуту й побуту в цілому. Це момент, коли я до кінця не можу вербалізувати важливість цього проєкту, але відчуваю велику цінність для себе.
Кобза зʼявилася у Павла і Вікторії в перший місяць повномасштабного вторгнення, в день, коли вона востаннє бачилась зі своїм батьком-військовим. Дата, яку не знаєш, як емоційно переживати. Наче цей цуцик потратив до них, наче маленький промінчик світла серед гнітючої чорної трагедії.
Зараз Кобза живе своє найкраще життя, тусується з сілєбами, бувала на концертах і знімальних майданчиках, роблячи перерву на перетримку у мами Віки, коли вона у відрядженнях. Відколи долучився до Збройних Сил — Вікторія живе з Кобзою вдвох.
«Ритм життя з появою Кобзи не змінився, вона емпатійна і розуміє, коли у нас час для гри, а коли я хочу посумувати. Вона моя найкраща подружка!»
Для мене вони дуже схожі обоє: екстра відкриті, життєлюбні, активні й красотульки, звісно.
Цьом💓
